Американский Научный Журнал АВТОКОМЕНТР ЯК МЕТАДРАМАТИЧНИЙ ЧИННИК В П’ЄСАХ ПИСЬМЕННИКІВ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ

4 American Scientific Journal № ( 21 ) / 201 8
ИСКУССТВОВЕДЧЕСКИЕ И ГУМАНИТАРНЫЕ НАУКИ
А В Т О К О М Е Н Т Р Я К М Е Т А Д Р А М А Т И Ч Н И Й Ч И Н Н И К В П ’ Є С А Х
П И С Ь М Е Н Н И К І В У К Р А Ї Н С Ь К О Ї Д І А С П О Р И
Вісич Олександра Андріївна
Кандидат філологічних наук, доцент, докторант,
Східноєвропейський національний уні верситет ім. Лесі Українки
м. Луцьк
visych@gmail.com
AUTHOR’S COMMENTARY AS METADRAMATIC FACTOR IN PLAYS OF UKRAINIAN
DIASPORY WRITERS
Visych Oleksandra
Candidate of Philological Sciences, Associate Professor, Doctoral Student
Lesya Ukrainka Eastern European National University
Lutsk
АНОТАЦІЯ. У статті здійснюється метадраматичний аналіз передмов та авторських коментарів до
a[jgbd\i¶}kydljZdlmxlvky як частина художнього простору з характерною для нього грою. Предметом
ZgZeamklZebdgb]b1]hjyDhkl_pvdh]h1eZjhgZQhe]ZgZlZXjyLZjgZ\kvdh]h>h\_^_ghshZ\lhdhf_g
lZjyf^jZfZlmj]\^ZkihjbijblZfZgg_e_f_glbfZkdm\Zggyjha^\h}ggy\^qm`_ggya Z\^ydbqhfm\hgb
klZxlvdZf_jlhghfkijbcgyllyf_lZ^jZfZlbqgh€ih_lbdbhjb]gZevgbol_dkl\
Ключові слова : метадрама, автокоментар, драматургія діаспори, гра.
ABSTRACT. The article deals with the metadramatic analysis of the forewords and author's comments to
the collections of plays, which are treated as parts of the artistic space with a game typical for it. The subject of
the analysis is the books of Igor Kostetsky, Ilarion Cholgan and Yuriy Tarnavsky. It has been proved that author's
comments of the dia spora playwrights contain elements of masking, doubling, alienating. These techniques of
metadrama turn into the tuning fork for the perception of the metadramatic poetics of the original texts.
Keywords : metadrama, author’s comment, drama of diaspora writ ers, play.

Постановка проблеми . Метадрама є питомою
жанровою формою в українській літературі , що має
витоки у т.з. шкільній драмі , середньовічних інтер-
медіях , отримала значний розвиток у драматургії
кінця ХІХ – початку ХХ ст. та була особливо затре-
бувана в доробку письменників -емігрантів , котрі
добре відчували провідні світові тенденції , зокрема
у театральному мистецтві . Інтерес до метадрами з
боку драматургів у ХХ ст. спричинений її інтенцією
до відкритості художньої структури , що ре-
алізується за допомогою численного подвоєння
сценічної дійсності , вставних конструкцій , ак-
туалізації проб леми фейкової ідентичності . При-
родно , що ігрова домінанта і тотальна театралізація
розповсюджувались за межі самих драматичних
текстів , залучаючи до сюжетних фантасмагорій і
паратекстуальні публіцистичні складники , що за-
звичай супроводжують зібрання творів : передмови ,
коментарі , примітки тощо .
Сучасне літературознавство засвідчує чима-
ebcgl_j_k^hf_lZ^jZfZlbqgboklm^cij_^f_lhf
ydbo klZxlv yd deZkbqg lZd  ihklfh^_jg ^jZfZ
lbqgl_dklb:dlb\ghlZjagh[qgh^hke^`m}lvky
^hjh[hd ibkvf_ggbd\ mdjZ€gkv dh€ ^Zkihjb sh
i^l\_j^`m} ihy\Z hklZggfb jhdZfb gbadb fhgh
]jZnc lZ ^bk_jlZpc K\h}j^gbf kbf[hahf ^\ho
aZagZq_gbo gZijyf\ ^hke^`_ggy } ijZpy E За-
e_kvdh€ -Онишкевич «Текст і гра: модерна україн-
kvdZ^jZfZªGvx -Йорк, 2009). Окремо слід відзна-
qblbih kbe_ggym\Z]b^h`Zgjh\h€ki_pbndbZ\lh
dhf_glm\Zggy ijh sh k\^qZlv jh[hlb
G Велигиної, О. Медоренко, І. Синиці, А. Тичініної
lZgMpvhfmjmke\kmqZkghfmel_jZlmjhagZ\kl\
ZdlmZeah\Zghydh[¶}dl^hke^`_gvi_j_^fh\mydZ
©ihk^Z}hdj_f_fkp_mk ljmdlmjdgb]bs_^hqb
lZggy hkgh\gh]h l_dklm kd_jh\mxqb j_pbi}glZ \
gZijyfdm aZdh^h\Zgh]h Z\lhjhf gl_jij_lm\Zggy
afklmª>k 203].
Важливо підкреслити, що історія літератури
aZk\^qm} qbfZeh ijbdeZ^\ lh]h yd ibkvf_ggbdb
ijbi^]hlh\pi_j_^fh\gZ afgmim[epbklbqghfm
klbex h[bjZeb om^h`gc i_j_l\hjxxqb \klmig_
keh\h gZ ih\ghpggbc el_jZlmjgbc l_dkl AZ I
FZ]gmkhghf iZjZl_dkl } ki_pbnqgbf ©_kl_lbq
gbf dhj^hghf ydbc ihklcgh i_j_lbgZ}lvky lZ
afsm}lvkyª>k@MpvhfmZki_dlaZkem]h\mxlv
[evrj_l_evgh]hklm^x\Zggyhdj_fZ\lhjkvddh
f_glZj m ydbo p_c dhj^hg fgfam}lvky ahdj_fZ
p_ klhkm}lvky \biZ^d\ dheb iZjZl_dkl  l_dkl }
kievghxl_jblhj}x]jb
Метою цього дослідження є аналіз авторських
dhf_glZj\ ^h a[jhd i¶}k 1]hjy Dhkl_pvd h]h
1eZjhgZ Qhe]ZgZ Xjy LZjgZ\kvdh]h Dh`_g a
ibkvf_ggbd\ aZj_dhf_g^m\Z\ k_[_ yd gh\Zlhj a
kobevgklx ^h `Zgjh\h€ fh^bndZp€ lZ aZklhkm
\Zggy rbjhdh]h ki_dljm f_lZ^jZfZlbqgbo ijbch
f\
Виклад основного матеріалу . Юрій Костець-
dbcm\crh\\klhjxmd jZ€gkvdh]hibkvf_gkl\Zyd
hjb]gZevgbcibkvf_ggbddjblbdlZl_hj_lbdel_
jZlmjbHkh[eb\hpggbfb}ch]hl_ZljZevgh]ey^b
lZ klZll him[edh\Zg i^ ik_\^hgfhf Xjc Dh
jb[ml m `mjgZe ©:jdZª \ jmke ©ijh[e_fb dhg
nedlmel_jZlmjgh€ljZ^bp€fh^_jgafm як однієї

American Scientific Journal № (21 ) / 201 8 5
з актуальних у сучасному літературознавстві» [3,
k 121]. Театрознавчі концепції Костецького викла-
^_g\‰jmglh\gboklZllyo©LjbfZkdbª©L_Zljieh
sbggbcl_Zljh[¶}fgbcª©MdjZ€gkvdbcljZ]_^c
gbc l_Zljª ©GZr fkl_jcgbc l_Zljª Ch]h ijZp
aZk \^qmxlvshibkvf_ggbd]hkljh\^qm\Z\fkx
^jZfZlmj]\ k\h}€ klhjbdh -культурної епохи ство-
jblb hjb]gZevgbc `Zgj ydbc ^Zklv gh\ fh
^bndZp€ jha\bldm ljZ]qgh]h ^bkdmjkm
ih}^gZ\rbch]hafkl_jcgbfbijbchfZfb[Zjhdh
\h]hl_Zljm
У книгу «Тобі належит ь цілий світ» (2005)
[meh \dexq_gh jha^e ©GZq_jdb i_j_^fh\b ^h
g_a^ckg_gh]h\b^Zggya[jZgbol\hj\ªsh}ijb
deZ^hf Z\lhjkvdh]h dhf_glm\Zggy \eZkgh]h ijb
agZq_ggy kZfh^_glbndZp€ lZ \bagZq_ggy k\h]h
dj_^hHdj_keb\rbrbjhd_dhehk\h}€e_dlmjbDh
kl_pv dbc ihklZ} m \eZkghfm Z\lhihjlj_l a
©GZq_jd\«ªex^bghxdmevlmjbZe_[_aibobiZ
nhkm M kZfhj_ne_dkyo ibkvf_ggbd \b^Z}lvky
pedhflhlh`gbfdhehjblgbfi_jkhgZ`Zf\eZkgbo
i¶}k© Fh`mklZlbaehqbgp_ffh`mklZlbijZ\_^
gbdhf>eyf_g_^eyex^bgbp_gd hebg_aZiaghª
>k 517]. Частота повторення «Я» у «Начерках…»
ihkml}aZkh[hf\^klhjhg_ggykZf_`p_ [Z]Zlh
ebd_©YªijhZgZeah\Zgh`hjkldh[_ak_glbf_gl\
©Ykijhfh`gbc\b]Z^Zlb^eyk_[_f¶y ± пише Ігор
Dhkl_pvdbc ± його особливу транскрипцію , розпи-
kZlb gZi_j_^ k\c `bll}ibk  \^hkdhgZeblb ch]h \
fbgmehfm gZ \eZkgbc kfZd  \ih^h[m A Z[khexl
gh]hgshihklZ}\_ebqbgZhkh[bklklvhdj_ke_gZ
djidbfdhglmjhfAijb[jZgbff¶yf[h]jZn}x
y klZx kZfhl\hjghx g^b\^mZevgklxǻ >
k 519]. Ця сп рага самотворення є цілком суголос-
ghxl\hjggxmdjZ€gkvdh€gZp€kZf_lhfm\g\b[
jZ\ k\hx gZphgZevgklv k\^hfh  gZ^^_y ©gZjh
^blb MdjZ€gm yd j_Zevg_ a_fg_ lehª ©ieZg_lm
mdjZ€gkvdh€ ^moh\h€ lZ ihelbqgh€ ^_j`Z\ghklbª
ch]hijb\Z[ex\ZeZclbfsh[meZ рівноцінною до-
\_^_ggx ©fh`eb\hkl g_fh`eb\h]hª I_j_\
le_ggy^jm]_gZjh^`_ggykZfhi^g_k_ggy ± все це
kdeZ^gbdb l_ZljZevgh€ klbo€ ydm 1]hj Dhkl_pvdbc
\bagZqZ}yd©mijZ\g_ggyex^bgbkgm\Zlbª©klZlb
grbfkh[hxª
Марко Роберт Стех вважає, що Костецьк ий не
[jZ\kyaZihykg_ggyk\h€ol_dkl\\Z\lhdhf_glZjyo
ydp_ijbfjhfjh[bebibkvf_ggbdbydbo\g]eb
[hdh rZgm\Z\  >`hck ˆ_hj‰_ Jevd_ <bgyldhf
fh`gZ \\Z`Zlb gl_j\¶x sh ijh\\ a gbf X Со-
ловій. Єдиною спробою висловитися з приводу
своєї драмату ргії з власної ініціативи стало перед-
мова письменника до книги «Театр перед твоїм по-
рогом» (1963), у якій було презентовано три ос-
новні його п’єси. У ній можна знайти факти про
написання деяких текстів, театральні пояснення,
критичні відгуки. Стиль Костець кого в паратексту-
альних жанрах є прикладом дискурсивної практика
з використанням гри. З перших рядків передмови
він іронічно -декларативно заявляє про те, що ав-
тори найкраще знаються на своїх творах, але зали-
шаються зі своєю думкою в тіні, оскільки «бояться
закиду в самозакоханості». Костецькому, що мав
репутацію людини безстрашної і провокаційної,
такі страхи були чужі, отож він вважає за доцільне
самому запропонувати читачеві спектр рецензій на
його драматичну творчість, включно з негатив-
ними, та оприлюдни ти деякі плітки. Взяті на себе
функції він виконує сумлінно, навіть складається
враження, що авторові приносить задоволення ци-
тувати негативні оцінки своїх текстів. Таким чином
у публіцистичному тексті передмови несподівано
розгортається конфлікт за закона ми написання дра-
матичного твору.
Погляди опонентів Костецький подає доволі
jhaeh]hahdj_fZgZ\h^blvpblZlbagbs\gh€oZjZd
l_jbklbdb ch]h klbex sh fZeb fkp_ \ klZll
H Грицая «Банкрот літератури», включно з фраг-
f_glhfiZjh^€X Косача на п’єсу «Спокуси несвя-
lh]h:glhgZªPdZ\hshh kh[eb\_h[mj_ggym=jb
pZy \bdebdZeZ \eZkg_ ©i_j_^fh\Z g_\^hfh]h Z\
lhjZª sh [meZ k\h}j^gbf \klmihf ^h a]Z^Zgh€
i¶}kb ih^Zgh€ gZ dhgdmjk `mjgZem ©J^g_ keh\hª
 j Py i_j_^fh\Z gZ ^mfdm djblbdZ \^rlh\
om\ZeZ ©q\Zgeb\hx ij_l_gkcgklxª j_deZfm\Zg
gyf твору як «речі епохальної». Безсумнівно, Гри-
pZc g_ \jZoh\m} ^bkdmjk ]jb gZ^fjgh k_jchagh
kijbcfZ} [eZagx\Zggy Z\lhjZ A]Z^mxqb px
klhjx Dhkl_pvdbcaZagZqZ}sha]h^hflZ i_j_^
fh\Z [meZ \ljZq_gZ afkl €€ g_ a[_j]ky gZ\lv \
iZf¶yl Ze_ pedhf^himk dZ}sh ©p_ [m\ gZ^og_g
gbcaZdebd^hdhgdmjkgh]h`xjij_fx\Zlbi¶}kmª
[1, c. 7].
Серед наведених автором фрагментів позитив-
gbo\^]md\ibkvf_ggbd\^agZqZ}lZd\ydbo]h
\hjblvky ijh ch]h Zjlbklbqg_ fbke_ggy gl_jl_d
klmZevgklvf_lZ^jZfZlbqgklvG ZijbdeZ^\gpb
lm}h^gh]hagZc[evrZ\lhjbl_lgbodjblbd\k\h]h
qZkm ijhn_khjZ =Z}\kvdh]h ydbc \bhdj_fb\ lZdbc
ijbchf m i¶}kZo Dhkl_pvdh]h yd ©ijZg^_eeZkvdZ
]jZ\l_ZljªZ^`_f¶yIjZg^_eehklZehdmevlh\bf
^eyj_ij_a_glZgl\gh\bogZijyf\jha\bldm l_Zljm
\OOklJ_p_ga_gl\dZaZ\gZi^dj_ke_ggyDhkl_pv
dbf ©exahjghkl l_ZljZevgh]h ^ckl\Zª sh ^hky
]Z}lvky  aZ\^ydb \bdhjbklZggx ihklZl dhf_glZ
lhjZ ydbc \bdhgm\Z\ m i¶}k ©;ebagylZo s_
amkljgmlvkyª©jhexgl_jij_lZlhjZcihk_j_^gbdZ
f` ]ey^Zq_f lZ актором, з одного боку, та гляда-
q_fZ\lhjhf ± з другого» [1, c. 9].
Наприкінці своєї передмови до книги «Театр
i_j_^l\h€fihjh]hfª1]hjDhkl_pvdbca]Z^m}h^bg
a\biZ^d\l_ZljZevgh]h[mlly\_f]jZp€ikey>jm
]h€k\lh\h€\cgbI^qZkihklZgh\db©Ij bfZjª1[
k_gZ \ fll_g\Zev^kvdhfm lZ[hj \g fZ\ \b]heh
kblb\klmig_ keh\hZe_ q_j_a\bkmgmlgbfki_pb
nqg mfh\b j_`bk_j =jgyd \j_rl pvh]h keh\Z
ch]h iha[Z\b\ Ijbdf_lgh sh p_c g[blh i_
j_kqgbc _iah^ kih]Z^\ Dhkl_pvdbc ih^Z} a om
^h`gvhx \brmdZgklx як вставну мікроп’єсу, яку
jhaihqbgZ} fZjd_jhf sh aZk\^qm} i_j_o^ gZ g
rbcj_]klj ©Kp_gZfZeZlZdbci_j_[]ª>k 10].
Очевидно, одним з імпульсів ввести цю сцену ком-
ihg_glhf i_j_^fh\b [meZ iZf¶ylgZ j_Zdpy \biZ^
dh\h]h]ey^ZqZ ihaZeZrlmgdh\h]hdmjc hagh]hdhg
nedlm ± ним був Іван Кошелівець, який, «почавши
l}€fblj_]hlZ\ijb[ebaghkflb`g\ª>k 10].

6 American Scientific Journal № ( 21 ) / 201 8
Ігор Костецький завжди прагнув досягти яс-
djZ\h]h l_ZljZevgh]h _n_dlm \ k\h€o l_dklZo Ze_
jhamf\ ^Ze_dh g_ \bagZqZevgm jhev ^jZfZlmj]Z \
l_ZljZ evghfm^ckl\Mi_j_^fh\f_lZydh€aZa\b
qZc ©ihey]Z} levdb \ lhfm sh[ ijbly]gmlb m\Z]m
qblZqZª> c. 12], письменник констатує смерть ав-
тора, як тільки він ступає на поріг театру. Костець-
кий наголошує, що він ніколи не писав п’єси для
читання, а зав ше орієнтувався на їхнє сценічне
втілення, інакше кажучи, писав «свої речі з ро-
зрахунком заздалегідь на ось таке самогубство» [1,
с. 12]. Відтак драматург не оберігає ревно «букву»
своїх творінь, для нього найважливіше «дух», що
доносить до глядача режисер , і якому заздалегідь
драматург надає повне право на самостійність.
Аксіоматичні права на вільну інтерпретацію має, за
Костецьким, і актор, а також перекладач його дра-
матичних текстів. Втім, кастрація автора у процесі
народження театральної вистави є, на н ашу думку,
також грою Ігоря Костецького, яка домінує у жит-
тєвому і творчому пасіонарному самоприявленні
письменника.
На відміну від Ігоря Костецького, Іларіон Чо-
e]Zgg_[jZ\gZk_[_nmgdp€djblbdZZe_ihklcgh
kl_`b\ aZ ij_khx lZ i_\g dhgnedlb a djblbq gh -
наукового середовища переносив на сцену. Його
i_jkhgZ`\^Zxlvky^h^hke\gh]hpblm\Zggylh]h
qZkgbo gZmdh\p\ Z[h a]Z^mxlv €og ijZp H Гри-
pZc X Шерех, Б. Рубчак та ін.). Згодом видання
ch]hdgb]b©>\ZgZ^pylvi¶}k[_ah^g}€ªkih
gmdZehZ\lhjZ додати певні автокоментарі, які дуже
hj]Zgqghm\crebm\b^Zggyydl_jblhjy]jbihaZ
f_`Zfbom^h`gvh]hl_dklmI¶ylvZ\lhdhf_glZj\m
\b^Zgg [meb i^ibkZg g_ f_g_f ibkvf_ggbdZ
\dZaZgbfgZ h[deZ^bgp Z ik_\^hgfhf< Наглоч,
sh \`_ \dZam} gZ i_\g_ j ha^\h}ggy hkh[bklhkl M
i_jrhfm Z\lhdhf_glZj i^ gZa\hx ©Jd ljvho
i¶}kªibkvf_ggbdkijh[m\Z\i^]hlm\ZlbqblZqZ^h
kijbcgylly l\hj\ yd fZeb mkio gZ kp_g \ hkh[
eb\bo_f]jZpcgbomfh\ZoZe_l_i_jj_pbi}glih
\bg_g[m\aZebrblbkvgZh^bgpael_jZlm jghxhk
gh\hxj_\xK\cZ\lhdhf_glZj\gihqbgZ}ag_[b
ebp ijh fheh^h]h I_ljZ Oheh^gh]h ydbc
ih[Zqb\rb \ fZ]Zabg ]Zjg jZfdb \jZa aZohl\
gZibkZlb©^hgboªdZjlbgbLmlijh\h^blvkyiZjZ
e_ev a l_ZljZevgbfb kbeZfb yd hibgbebkv \
_f]jZp€  ^ey gbo Z \lhjh\ ohlehkv kl\hjblb
hjb]gZevgl_dklbJZahfalbffh`gZijbimklblb
sh Qhe]Zg agZ\ pgm iZjZl_dklm \^lZd k\h€fb dh
f_glZjyfbchfmohlehkvkihgmdZlbqblZqZhagZch
fblbkyal\hjZfbydaqZhf\`_i_j_l\hjbebkygZ
nZdlklhj€dmevlmjb
Насамперед у першому коментреві письмен-
gbd devdhfZ rljboZfb hibkZ\ klhjx kl\hj_ggy
l_Zljm -студії в Ляндеку. Зокрема пояснив ав-
lhjkvd_ \bagZq_ggy `Zgjm k\h]h i_jrh]h l\hjm
©AZfhl_ebq_g_ l_eyª ± «замасковане літературно -
театральне кабаре», оскільки кабаре викликало
ZkhpZp€ i_\gh€glbfghkl gZ \^fgm\^]ZeZkeb
\h€fmabdblZykdjZ\bodhevhj\ydbfbgZfZ]Zebky
\jZablb i^ qZk ihklZgh\hd j_\x <jZoh\mxqb
kdeZ^gbc qZk Z\lhjb gkp_gaZp€ \bjrbeb aZg
ljb]m\Zlbim[edm\_k_eklxchilbfafhf©dZjgZ
\Zeh\bfihoh^hffZ khdgZlekjboaZ\kª>k 17].
Чолган маркує метадраматичну сутність власного
_dki_jbf_glZevgh]h `Zgjm ©AZfhl_ibq_g_ l_eyª
[mehg_j_\xZiZjh^ygZj_\xP_[meZ]jZaZ[Z\Z
\l_Zlj;h\l_Zljfh`mlv[Z\blbkyZfZlhjbZ[hih
qZldh\ Zdlhjb Ze_ [Z\b lbkv m l_Zlj ± грати па-
jh^x l_Zljm ± можуть і великі актори» [6, с. 17].
Ще більше гри додали шаржі та пародії на вистави
Klm^€ =jgydZ m gZklmighfm l\hj ^jZfZlmj]Z ±
«Замотеличене теля 2». Самооцінка власної творчої
ijZp kijZ\ey} \jZ`_ggy ©aZfZkdh\Zgh klª
ijbchfihabq_gbcach]hom^h`gol\hj\ihaZyd
Z\lhj ikey gljb]mxqh]h ihqZldm ©aZoh\Z\kyª aZ
fkldbfb ko\Zevgbfb \^]mdZfb ijh ch]h l_dklb
djblbd\gZmdh\p\
Наступний коментар (до п’єси «Сон українсь-
dh€ghqª}kijh[hx\bk\leblbijbqbgm популяр-
ghklp_gljZevgh]hi_jkhgZ`ma]Ze_j_€h[jZa\Qh
e]ZgZ ± козака Мамая. Однак на цей раз автор вза-
]Ze \^oh^blv \ lgv \^^Zxqb iZevfm i_jrhkl
j_`bk_jh\  \bdhgZ\p_\ ]heh\gh€ jhe m i¶}k
\^ih\^gh kZf dhf_glZj fZ} aZ]heh\hd ©=jgydh\
FZfZۻ 1lmlQhe]Zghohq_Zi_ex}^hdjblbd\yd
hpgbebch]ha\_jlZggyyd^hmdjZ€gkvdh€[Zjhdh\h€
dmevlmjb fbgmeh]h lZd  ^h ^hk\^m \b^h\bs m
/\jhi G_ \bdebdZ} kmfg\m sh ibkvf_ggbd
agZoh^b\km]hehkgklval\_j^`_ggyfbX Косача,
1 Костецького про те, що повоєнна культура стає
Ziheh]_lhf ©ijbjh^b l_Zljmª \\Z`Z} aZ ^hpevg_
\^db^Zlb\k_ qm`_^ey g_€ \^^Z\Zlbky]j i_j_\
le_ggx c ykdjZ\bf _fhpyf sh fZ} ^Zjm\Zlb
kp_gZ
Третій коментар « Les p ièces roses е t les p ièces
noires», який є своєрідним вступ ом до твору «Про-
вулок Св. Духа», В. Наглоч пропонує знову абста-
рагований погляд на певного драматурга Алексе-
вича (тобто на самого себе), який за прикладом
Жана Ануя, поділив свої тексти на рожеві і чорні.
«Рожевий» етап самореалізації завершився напи-
санням травестії на відомий твір Івана Франка «Лис
Микита». На цей раз В. Наглоч покликається на ав-
торитети не критиків, а персонажів, які сам і ство-
рив. Особливо приємно авторові згадати його інно-
ваційне використання образу Шерлока Холмса у
своїй «рожевій» п’єс і; значно пізніше (1989) він по-
бачить цей прийом у виставі «Різдвяна ніч» на сцені
театру ім. Франка, і це дозволяє письменнику кон-
статувати тяглясть ідей та дійти висновку: «Нічого
нема нового під сонцем…» [6, с. 246]. До «чорних»
п’єс драматург відносить твір «Діти Дажбога», над
яким автор працював «з мінорними почуваннями».
Цікаво, що рукопис твору, нібито «за класичними
законами драми», згодом загубився, але з цього
приводу автор ладен жартувати, що, ймовірно,
«п’єса ніколи не віднайдеться. Для його доб ра і для
добра літератури» [6, с. 248].
Своєрідною епістолярною формою та на-
y\gklxejbqgboghlhd\^jagy}lvkyq_l\_jlbcdh
f_glZjmdgba ± «Листи перед прем’єрою», написа-
gbc gZi_j_^h^g ]Zkljhe_c L_Zljm -Студії з ко-
f_^}x ©AZ]m[e_gbc kdZj[ª :\lhj \\h^bl v m k\c

American Scientific Journal № (21 ) / 201 8 7
коментар трьох персонажів, яким і адресує свої по-
keZggy agZchfm ijbobevgbpx l_Zljm <jm ^jm]Z -
актора і приятеля -критика. У листі до глядачки він
Zdp_glm} [evrm m\Z]m gZ khpZevghfm i^l_dkl
l\hjm ydbc aZ `Zgjhf gZab\Z} dhf_^}x  ljZ]dh
f_^} x \h^ghqZk ;evr g_\bfmr_gbf lhghf \^
agZqZ}lvky ebkl ^h ZdlhjZ sh ijh`b\Z} \ :\kljZ
e€ :\lhj my\ey} ch]h m ^Ze_dbo _dahlbqgbo ij_
jyo  \bkeh\ex} `Zev sh kZf `b\_ ©m ij_j€
dZf¶ygbo ofZjh^_j\ª H^gZd ^ey ex^_c sh aZ
gZlmjhx } ijbobevgbdZfb ©[eZdblgb o Z\Zglmjª
kijZ\`gvhx \^^mrbghx fh`_ kem`blb l_Zlj ±
«світ ілюзій», «світ магічної заслони, що криє за со-
[hx klevdb qZjm  ijb}fghkl_cª > k 346].
Скромне місце для постановки в Америці вистави
©AZ]m[e_gbckdZj[ªmdhf_glZjgZa\Zgh©mdjZ€gkv
dbf ;jh^\ _}fª c _glmaZklbqgbf hqdm\Zggyf g_
aZ\Z`Zeb g gZ\dhebrg [_aoZlvdb yd `_[jZeb gZ
]hjedm g jhamfggy lh]h sh ihklZgh\dZ [m^_
ebr_h^gZ[h^ey^jm]h€mk_j_^h\bs^Zkihjbg_
\bklZqblv im[edb Lbf g_ f_gr_ Z^j_kZgl
ex[¶yagh aZijhrm} k\h]h ^jm]Z j ha^eblb jZ^klv
ij_f¶}jbmGvx -Йорку та зустрітися з приятелями -
акторами, задіяними у підготовці вистави. У треть-
hfm ebkl ^h l_ZljZevgh]h j_p_ga_glZ \bljbfZgh
reyo_lgbc lhg h^gZd ch]h ngZehf klZ} g_a\bqg_
ijhoZggygqh]hg_ ibkZlbijhij_f¶}jmZ kijb c
fZlb \bklZ\m ©kfxqbkv sbjh g_ ^mfZxqb gZim
r_gh ^_  sh lj_[Z djblbdm\Zlbª > k 348]. Ви-
^Z}lvkyshZ\lhjg_d_jm}lvkymk\h€oaZijhr_ggyo
fhlb\ZfbkZfhj_deZfb^eygvh]hl_Zlj ± це сукуп-
gklv lh\Zjbkl\Z yd_ agZ}lvky gZ jZ^hsZo ^ckl\Z
sh\bs_aZf Zl_jZevgbcabkdkeZ\m\rbjhdbodh
eZo
Останній коментар «Від комедії дель арте до
l_Zljm Z[kmj^mª \`_ k\h}x gZa\hx \^^a_jdZex}
i^kmfdh\gl_gp€ibkvf_ggbdZ<ggZ\h^blv\bk
eh\ex\ZggyDhkZqZsh\©AZ]m[e_ghfmkdZj[ªg_
\bklZqZ}kZfh]hZ\lhjZ\ ^qmllyijbkmlghklydh]h
\ l_dkl ^h^Z\ZeZ k\yldh\hkl \kf i_jrbf \bklZ
\Zf AZ\_jrm} dhf_glZj Zg_d^hlbqgZ fklbndZpy
amkljq\[Zj©EbkZFbdblbªdjblbdZ1 Головаць-
dh]h Z\lhjZ :e_dk_\bqZ lZ < GZ]hehqZ ljb ih
klZk Qhe]ZgZkih\g_gZ el_jZlmjgbolZ театраль-
gboZexac1jhgqghh[]jmxlvky©^`_j_eZmdjZ€g
kvdh]h l_Zljmª gZ drlZel ©KZlZgb \ [hqpª
>fblj_gdZshklZeZfZjd_jhfomlhjygkl\Z\iZf
ne_lZoF Хвильового. Проте для Алексевича – це
©i_jebgZl_ZljmfgfZeafmª\^lZd\gkijbcfZ}
aZdhfief_gl пророкування «критиком» Головаць-
dbf fZc[mlgvh€ keZ\b ©deykbdZ :e_dk_\bq\kvdh€
dhf_^€ ^_ev Zjl_  -го сторіччя, так як клясиком
gZrh]hl_Zljm -го ст. став автор «Сатани в бочці»
> k 398]. На цій самоіронічній театралізованій
ghlaZ\_jrm}1eZjhg Qhe]Zg\eZkg_keh\h^hqb
lZqZmk\h}fma[jZggi¶}k
Метадраматично насичені автокоментарі у
a[jp © × 0» Юрія Тарнавського (1998). У корот-
dhfm\klmighfmkeh\©\^Z\lhjZªai_jrboj_q_gv
jhadjb\Zxlvky k_dj_lb l\hjqh]h ijhp_km 
ndkm}lvky ihqZlhd LZj gZ\kvdh]h -драматурга,
ydbc aZ keh\Zfb ibkvf_ggbdZ [m\ kihglZggbf
©g_kih^\Zgh^eyZ\lhjZ\bgbdhkggx р.» [4,
k 4]. Збірка драм містить відповідно до заявленої
devdhklrklvi¶}k>hlh]h`mdgbahim[edh\ZgZ
Z\lhjkvdZklZlly©L_Zljl_dklª що є «спробою бо-
jhgblb l_dklb pbdem \^ djblbdb ydZ Z\lhj ijb
imkdZ}[m^_kd_jh\ZgZgZgboaZ€ogx©g_l_ZljZev
gklvª\h^ghqZkpy ijZpy ©klZgh\blv i^kmfhdZ\
lhjh\boih]ey^\gZl_Zlj^jZfZlmj]xª>k 356].
Причому письменник відверто зізнається, щ о не всі
\bkeh\e_ggbfl_ab}hjb]gZevgbfbKnhjfmevh
\ZgZmklZlldhgp_ipyf_lZnhjbqgh€gl_jij_lZp€
l_dklm \^ih\^gh ^h aZm\Z`_gv LZjgZ\kvdh]h
exkljm}lvky m ©Ljvho f_lZnhjbqgbo _lx^Zoª
Djflh]hma[jpjhafs_gZjZggyi¶}kZ©Qhlbjb
ijh}dlbgZ український національний прапор».
Як і Ігор Костецький, Тарнавський у передмові
cijbfldZo\bdhjbklh\m}nhjfmlj_lvh€hkh[b]h
\hjyqbijhkdjbilhjZ \eZkgbol_dkl\ ©Z\lhj m\Z
`Z\ª ©\^qm\ ihlj_[mª lhsh Ijb pvhfm gZjZpy
^bklZgpch\ZgZexahjghh[¶}dl b\gZIbkvf_ggbd
^_fhgkljZlb\gh kdeZ^Z} a k_[_ ih\gh\Z`_ggy
^_fmj]Zi^dj_kexxqb^hfgm\ZggygZ^kh[hxyd
h[jZam Z\lhjZ lZd  l_dklm sh kZfhklcgh h[bjZ}
`Zgjh\h[jbkb©«nhjfZ^jZfbshklj_feZijh
[blbkygZ\_jo\ Суці (скуці) -розпуці …» [4, с. 4], сам
ihjmrm}Z\lhjh\deyl\bg_ih\_jlZlbky^hi_\gh€
l_fbc^_lvkyijh_lx^©HklZgg}ijhsZggyªydbc
ijh^h\`m} ljZdlm\Zlb l_fm ©=Zfe_llbª ohq  ©\
^_shgrbckihk[ª>k 356]). Ця поза врешті вияв-
ey}lvky l_ZljZevghx fZkdhx ydm LZjgZ\kvdbc
\fehaZklhkh\m} m]jaqblZq_f
Ігровий комунікативний модус приміток Тар-
gZ\kvdh]h j_Zeam}lvky m devdho gZijyfdZo
GZkZfi_j_^ p_ \^Z\Zggy k_jchaghkl klbeaZpy
ijhlhdhevgh]hklbexIh^ZqZl_dklmgZ]Z^m}^hdm
f_glZevgmojhgdmshndkm}aZjh^`_ggy^_€ih
y\m]hlh\h] hl\hjmqbfZ\lhjg[b\bi_j_^`Z}^h
ke^gbd\ -біографів. Деталізація опису процесу
i^]hlh\db dhgljZklm} a qbke_ggbfb iZkZ`Zfb
dheb Z\lhj ^_fhgkljm} k\hx hfZgeb\m g_dhfi_
l_glgklv g_\i_\g_gklv m gxZgkZo l\hjm lZ m ^h
j_qghfmkihkh[h\€oljZdlm\ZggyG_ j^dhkZf_lZ
dbc ijbchf ibkvf_ggbd \bdhjbklh\m} ^ey Zd
lb\aZp€ gl_jl_dklm i^dj_kexxqb iZjZe_e a
k\lh\bf l_Zljhf hkh[eb\h ^jZfZlmj]}x
R_dkijZ lZ ;_dd_lZ M ijbfldZo lZdh` ijbkmlg
kZfhihdebdZggy gZ drlZel ©>b\ Z\lhjh\m ih_fm
Місто київ та ям » [ 4, с. 353].
Прикладом іронічного дискурсу є коментар ав-
lhjZ sh^h _iah^m ©dgkvdh€ ljZ]_^€ª ©Dhgª ^_
H]bjgZfZ]Z}lvkya]Z^Zlbf¶yZ\lhjZdgb]bydmqb
lZ}Dh[belblmeydh€aZ]m[e_ghi_j_[bjZxqbih -
пам’яті «Шахер -Махер», «Штефан», «Вольф», і
\j_rl a ]Z^m} yd_kv keh\¶ygkvd_ ija\bs_ sh
aZdgqm}lvky gZ ©kdª M ijbfldZo LZjgZ\kvdbc
\bijZ\ey} ihfbedb k\h]h ]_jhy E_hihev^ nhg
KZo_j -Мазох, Стефан Цвейг) і ніби всерйоз нама-
]Z}lvkyjha[jZlbkyolh`lhcaZ]Z^dh\bcibkvf_g
gbd©gZi_\ghg_>hklh}\kvdbcf Z[mlvg_Irb[b
r_\kvdbcª dhd_leb\h ]ghjmxqb keh\¶ygkvd_ ih
oh^`_ggy\eZkgh]hija\bsZ
Примітки повсякчас відсилають читача до тої
qb grh€ i¶}kb pbdem i^dj_kexxqb €ogx l_fZ
lbqgm lZ ^_cgm kihj^g_gklv  \bl\hjxxqb

8 American Scientific Journal № ( 21 ) / 201 8
своєрідну концептуальну мережу. Часом фраг-
f_glb l\hj\ sh dhf_glmxlvky m ijbfldZo
pedhf ajhamfe lZ g_ ihlj_[mxlv ^h^Zldh\h]h
mlhqg_ggy ^h ydh]h lZdb \^Z}lvky Z\lhj FZ}fh
i^klZ\b \\Z`Zlb sh p_ lZd kZfh qZklbgZ ]jb m
ydc ibkvf_ggbd ijhy\ey} k_[_ yd i_jkhgZ` -
трікстер.
У вступному сл ові і потім у примітках неодно-
jZah\h]h Zdp_glm}lvky gZ kijh[Zo Z\lhjZ kl\hjblb
©deykbqgm]j_pvdmljZ]_^xª<Z\lhdhf_glZjijb
kmlg} jhaeh]_ ihykg_ggy aZdhg\ Zglbqgh€ ^jZfZ
lmj]€ ih^Z}lvky lemfZq_ggy€€dexqh\bonmgdph
gZevgbo qbggbd\ Z lZdh` ihykgx}lv ky ijbgpbi
aZydbffh`eb\hj_Zeam\ZlbljZ]_^cgbcdhgnedl
gZkmqZkghfmfZl_jZe©L_fhxdeykbqgh€]j_pvdh€
ljZ]_^€}]_jhcch]hljZ]qgZ^heyl_fhx 6 × 0 –
кохання і його смерть, здається єдина подія в житті
kmqZkgh€ ex^bgb sh fh`_ [mlb ZgZeh]hf ^ h ljZ
]_^€ Zglbqgh]h k\lmª > k 4]. Письменник також
^_deZjm}^hljbfZggykljmdlmjbl_ljZeh]€ ^_ ©qh
lbjbl\hjbljbi_jraydbop_ljZ]_^€kihj^g_g
h^ghxl_fhxshklZgh\eylv трилогію , а четвертий
± сатирівська драма , в якій спрощено кажучи, кеп-
dm}lvky a ]_jh€\ lZ l_fb ljbeh]€ª > k 5]. Тетра-
eh]y ©Ljbdmlgbc d\Z^jZlª kdeZ^Z}lvky a ljbeh]€
©Ljh} hq_cª lZ ©kmfgh€ dhf_^€ª ©DZjebdbª ©sh
\^ih\^Z}kZlbj\kvdbc^jZf\ydc]_jhci_jrbo
ljvho l\hj\ klZeb ex^vfb fZeh]h jhklmª > k 5].
Однак по при зауваги автор не закриває цикл чо-
lbjfZi¶}kZfb]jhl_kdgmegxijh^h\`m}m^jZf
©Dhgª aZ ch]h keh\Zfb ]_jh€ ©DZjebd\ª ©klZeb
l\ZjbgZfbihk_ebebky\klZcgª
Вже побіжний погляд на зміст та форму самих
i¶}k LZjgZ\kvdh]h ^ha\hey} kl\_j^`m\Zlb що у їх
kljmdlmjhdjffh^_jgah\Zgh€Zglbqgh€nhjfmeb
^xlv c gr aZdhgb kmqZkgh€ ^jZfZlmj]€ ahdj_fZ
_e_f_glb [j_ol\kvdh]h _iqgh]h l_Zljm ijZg
^_ee\kvdZ ko_fZ _kl_lbdZ ©qbklh]h l_Zljmª ˆjh
lh\kvdh]hZj_nj_gg_ihdebdZggygZ^Z\gvh]j_pv
dbcdZgh gkijby}mk\^hfe_ggx]_g_lbqgh€kihj^
g_ghklf`ljZ^bpcghxih_lbdhxlZihkl^jZfhx
Висновки . Отже, література української
^Zkihjb^_fhgkljm}Zdlb\g_a\_jlZggy^hf_lZ^jZ
fZlbqgh€nhjfbydZijhy\ey}lvkygZjagboj\gyo
l\hjm ahdj_fZ m ch]h iZjZl_dklm Zevgc qZklbg
:gZeai_j_^fh\lZdhf_glZj\^ha[jhdi¶}k1]hjy
Dhkl_pvdh]h 1eZjhgZ Qhe]ZgZ lZ Xjy LZjgZ\kv
dh]haZk\^qm}shgZy\gklvmgbooZjZdl_jgbof_
lZ^jZfZlbqgbo _e_f_gl\ kijby} ihkbe_ggx
gZkdjagh]h ]jh\h]h fh^mkm Hkgh\gbfb ijbch
fZfb f_lZ ^jZfb \bdhjbklZgbfb Z\lhjZfb klZeb
fZkdm\Zggy jha^\h}ggy \^qm`_ggy 2o
nmgdpx\Zggy \ Z\lhdhf_glm\Zggyo fh`gZ \\Z
`Zlb k\h}j^gbf dZf_jlhghf kijbcgylly f_lZ^jZ
fZlbqgh€ih_lbdbhjb]gZevgbol_dkl\
Список літератури:
1. Костецький І. Театр перед твоїм порогом /
Ігор Костецький. – Мюнхен : На горі, 1963. – 256 с.
2. Костецький І. Тобі належить цілий світ /
Ігор Костецький. – Київ : Критика, 2005. – 528 с.
3. Лисенко Н. В. «Арка» – український місяч-
ник у повоєнній Європі / Лисенко Н. В. // Sciens and
Education a New Dimension . – Budapest , 2013. – Vol .
2. – Р. 118 –121.
4. Тарнавський Ю. 6 х 0. Драматичні твори /
Юрій Костецький. – Київ : Родовід, 1998. – 360 с.
5. Тичініна А. Функціональність передмови в
цілісному сприйнятті тексту (Вітольд Ґомбрович
«Транс -Атлантик») / А. Тичініна // Питання літера-
турознавства. – Чернівці, 2017. – Вип. 95. – С. 200 –
216.
6. Чолган І. Дванадцять п’єс без однієї / Іла-
jhgQhe]Zg ± Нью -Йорк : Cлово, 1990. – 517 с.
7. Magnuson P. Reading Public Romanticism /
P. Magnuson. – Princeton : Princeto n University Press,
1998. – 232 р.